звіринець
ЗВІРИНЕЦЬ, нця, ч. Спеціально обладнане місце, територія з приміщеннями, клітками, де тримають різних звірів для показу. - Двадцять чотири [тигри] живцем піймав [Глушака] для звіринців. Усього бувало в житті (Довж., І, 1958, 101); // збірн. Клітки з різними звірами для показу. Після обіду мама раптом оголосила, що до міста приїхав звіринець з мавпами, леопардами і ведмедями (Смолич, II, 1958, 102); [Лука:] У нашому селі ночував мандрівний звіринець (Галан, І, 1960, 458); * У порівн. Кашель не давав йому спокою. Він бухикав, гавкав, вив, ричав, як цілий звіринець (Коцюб., II, 1955, 434).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звіринець | звіринці |
Родовий | звіринцю | звіринців |
Давальний | звіринцеві, звіринцю | звіринцям |
Знахідний | звіринець | звіринці |
Орудний | звіринцем | звіринцями |
Місцевий | на/у звіринці | на/у звіринцях |
Кличний | звіринцю | звіринці |