звіряка
ЗВІРЯКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що звір1 1. І з виду він більш походив на звіряку, як на чоловіка: вирлоокі перекошені очі дивились хижо, ніс з роздутими ніздрями задрався догори (Стор., І, 1957, 375); Сенсація - Вася убив вовка! .. Волосний урядник допитував, де та гармата, що отакенну звіряку вкокошкала [вколошкала] (Ковінька, Кутя.., 1960, 29); * У порівн. Нудьга ж знову мене В самотину жене - Жить звірякою (Манж., Тв., 1955, 131).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звіряка | звіряки |
Родовий | звіряки | звіряк |
Давальний | звіряці | звірякам |
Знахідний | звіряку | звіряк |
Орудний | звірякою | звіряками |
Місцевий | на/у звіряці | на/у звіряках |
Кличний | звіряко | звіряки |