здиблювати
ЗДИБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗДИБИТИ, блю, биш; мн. здиблять; док., перех. Піднімати на диби (коня). Візник натяг ремінні віжки І здибив коні молоді (Воронько, Народж. легенди, 1954, 5); * Образно. Здиблюючи землю, бушував, рокотав ураганний вогонь (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 532).
Здиблювати (здибити) брови (вуса і т. ін. ) - піднімати вгору брови (вуса і т. ін.) на знак здивування, гніву тощо. - Що-о? - здивовано здибив Журяк брови, здригнувся (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 71); Директор лісозаводу Мармура, здибивши сиві вуса, доказував, що немовби без Івана Глущука в депо захолоне паровоз (Чорн., Визвол. земля, 1959, 191).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здиблюю | здиблюємо |
2 особа | здиблюєш | здиблюєте |
3 особа | здиблює | здиблюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здиблюватиму | здиблюватимемо |
2 особа | здиблюватимеш | здиблюватимете |
3 особа | здиблюватиме | здиблюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здиблював | здиблювали |
Жіночий рід | здиблювала | |
Середній рід | здиблювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здиблюймо | |
2 особа | здиблюй | здиблюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | здиблюючи | |
Минулий час | здиблювавши |