здрібнілий
ЗДРІБНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до здрібніти. Сонце сьогодні цілий день шукало продухи в небесній кризі, іноді воно, здрібніле за зиму, ребром вибивалося на поверхню і відразу ж зникало (Стельмах, І, 1962, 156); // у знач. прикм. [Річард:] В тих палацах, немов заморські квіти, процвітають таланти виборні.. Нащадки велетів, самі здрібнілі, якась безсила, пещена їх врода (Л. Укр., III, 1952, 42).
2. у знач. прикм., грам. Який указує на зменшену величину предмета або на менший ступінь якості. У деяких займенниках прикметникового типу виступають здрібнілі форми (Курс сучасної укр. літ. мови, I, 1951, 383).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здрібнілий | здрібніла | здрібніле | здрібнілі |
Родовий | здрібнілого | здрібнілої | здрібнілого | здрібнілих |
Давальний | здрібнілому | здрібнілій | здрібнілому | здрібнілим |
Знахідний | здрібнілий, здрібнілого | здрібнілу | здрібніле | здрібнілі, здрібнілих |
Орудний | здрібнілим | здрібнілою | здрібнілим | здрібнілими |
Місцевий | на/у здрібнілому, здрібнілім | на/у здрібнілій | на/у здрібнілому, здрібнілім | на/у здрібнілих |