земелька
ЗЕМЕЛЬКА, и, ж. Пестл. до земля 2-6. Як зашумлять вітри на тебе [гаю] холодні - обнесуть вони, обшматують красу твою, розвіють битими шляхами, а дощами приб'є її до сирої земельки... (Вас., І, 1959, 184); На столі з'явились пляшечки.. Ще торбинки манюсінькі й більшенькі, з пісочком, з земелькою (Мик., II, 1957, 30); Тепер з тої земельки в нього була і картопля, і капуста, і морква, і діжки мочених яблук, і великі скляні банки різного варення - все, що родить оця благодатна земелька (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 120); Земелька ся була Латинська, Завзятий цар в ній був Латин (Котл., І, 1952, 164).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | земелька | земельки |
Родовий | земельки | земельок |
Давальний | земельці | земелькам |
Знахідний | земельку | земельки |
Орудний | земелькою | земельками |
Місцевий | на/у земельці | на/у земельках |
Кличний | земелько | земельки |