зломлений
ЗЛОМЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зломити. Я мовчав, зломлений освіченістю Професора (Ю. Янов., II, 1958, 121); Тепер вона була наче внутрішньо зломлена, її світло-сірі очі потемніли і дивилися з мукою (Гур., Життя.., 1954, 343); Гордість людини була зломлена, як тріска, як суха паличка (Вас., IV, 1960, 31); Павло Островерх - високий, світлоголовий юнак з сумовитим виразом тонких, мовби зломлених печаллю брів (Грим., Незакінч. роман, 1962, 8); // зломлено, безос. присудк. сл. [Річард:] Я здіймався на крилах мрій - тепер упав на землю... Ох, мамо, як же я забився страшно! Здається, мрії зломлено крило... а як воно плескало буйно! (Л. Укр., III, 1952, 36).
2. у знач. прикм. Який зломився від удару, натискання, згинання і т. ін. Нема садочка, ані города коло неї [хатинки], тільки стара тиха груша з зломленою верховиною (Вовчок, І, 1955, 288).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зломлений | зломлена | зломлене | зломлені |
Родовий | зломленого | зломленої | зломленого | зломлених |
Давальний | зломленому | зломленій | зломленому | зломленим |
Знахідний | зломлений, зломленого | зломлену | зломлене | зломлені, зломлених |
Орудний | зломленим | зломленою | зломленим | зломленими |
Місцевий | на/у зломленому, зломленім | на/у зломленій | на/у зломленому, зломленім | на/у зломлених |