змирятися
ЗМИРЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., рідко, ЗМИРИТИСЯ, змирюся, змиришся, док., розм. 1. Те саме, що примирятися. Не може вона змиритись з неправдою в чоловіковій душі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 148); Хоч її й підвели вже до думки, що чекати на нього марно, проте не хотілось змиритися з цим. Чіплялась за кожну ниточку сподівання, намагалась думати, що він живий (Баш, Надія, 1960, 284).
2. Ставати смирним, покірним; скорятися. Співець і воїн батьківщини, він [Ю. Фучік] не змирився і в неволі (Голов., Поезії, 1955, 173).
3. тільки док., рідко. Те саме, що помиритися. [Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились (Вас., III, 1960, 34).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змиряюся | змиряємося |
2 особа | змиряєшся | змиряєтеся |
3 особа | змиряється | змиряються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змирятимуся | змирятимемося |
2 особа | змирятимешся | змирятиметеся |
3 особа | змирятиметься | змирятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змирявся | змирялися |
Жіночий рід | змирялася | |
Середній рід | змирялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змиряймося | |
2 особа | змиряйся | змиряйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | змиряючись | |
Минулий час | змирявшись |