змушений
ЗМУШЕНИЙ, а, е. Який мусить, повинен через певні обставини, причини робити що-небудь. Змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (Коцюб., III, 1956, 344); Під натиском Багратіонових вояків лави противника змушені були відступити (Кочура, Зол. грамота, 1960, 296).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | змушений | змушена | змушене | змушені |
Родовий | змушеного | змушеної | змушеного | змушених |
Давальний | змушеному | змушеній | змушеному | змушеним |
Знахідний | змушений, змушеного | змушену | змушене | змушені, змушених |
Орудний | змушеним | змушеною | змушеним | змушеними |
Місцевий | на/у змушеному, змушенім | на/у змушеній | на/у змушеному, змушенім | на/у змушених |