знемощілий
ЗНЕМОЩІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до знемощіти; // у знач. прикм. Мати переривалася від ридань, дивлячись на свою дитину, на бліде личко, на знемощіле.. тільце (Хотк., II, 1966, 192).
3НЕМОЩІТИ, ію, ієш, док., рідко. Втратити міць, силу; знесилитися. Старці з синіми носами.. одразу неначе, поменшали й знемощіли (Н.-Лев., IV, 1956, 290); Мати вже знемощіла від хворіб [хвороб] та гризоти, потрібна була робітниця у хаті (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 300).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знемощілий | знемощіла | знемощіле | знемощілі |
Родовий | знемощілого | знемощілої | знемощілого | знемощілих |
Давальний | знемощілому | знемощілій | знемощілому | знемощілим |
Знахідний | знемощілий, знемощілого | знемощілу | знемощіле | знемощілі, знемощілих |
Орудний | знемощілим | знемощілою | знемощілим | знемощілими |
Місцевий | на/у знемощілому, знемощілім | на/у знемощілій | на/у знемощілому, знемощілім | на/у знемощілих |