знепритомнілий
ЗНЕПРИТОМНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знепритомніти; // у знач. прикм. Напружуючи всі сили, Галя і товаришки несли попід руки знепритомнілу Тамару (Хижняк, Тамара, 1959, 200); // у знач. ім. знепритомнілий, лого, ч.; знепритомніла, лої, ж. Людина, що втратила притомність. Кожної хвилини знепритомнілий міг очуняти і тоді ще з більшою люттю здійснити свій намір (Головко, II, 1957, 611).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знепритомнілий | знепритомніла | знепритомніле | знепритомнілі |
Родовий | знепритомнілого | знепритомнілої | знепритомнілого | знепритомнілих |
Давальний | знепритомнілому | знепритомнілій | знепритомнілому | знепритомнілим |
Знахідний | знепритомнілий, знепритомнілого | знепритомнілу | знепритомніле | знепритомнілі, знепритомнілих |
Орудний | знепритомнілим | знепритомнілою | знепритомнілим | знепритомнілими |
Місцевий | на/у знепритомнілому, знепритомнілім | на/у знепритомнілій | на/у знепритомнілому, знепритомнілім | на/у знепритомнілих |