золочення
ЗОЛОЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. золотити. Використовується [золото] для прикрас, монет, золочення металів, для захисту їх від ржавіння тощо (Курс заг. геол., 1947, 53); Українській архітектурі XVIII ст. властиві мальовничість і колоритність, які досягалися білою пластикою стін, керамічними вставками, багатим ліпним орнаментом, барвистим (зеленим і червоним) фарбуванням дахів, золоченням куполів (Іст. УРСР, І, 1953, 383).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | золочення | золочення |
Родовий | золочення | золочень |
Давальний | золоченню | золоченням |
Знахідний | золочення | золочення |
Орудний | золоченням | золоченнями |
Місцевий | на/у золоченні | на/у золоченнях |
Кличний | золочення | золочення |