зугарний
ЗУГАРНИЙ, ЗУГАРЕН, рна, рне, розм. 1. Вправний, умілий.- Напрядіть [жіночки] моїй матушці по пів-міточку, бо вона молода й до роботи ще не звикла та й не дуже зугарна. Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте,- амінь! - так закінчив свою проповідь Моссаковський (Н.-Лев., III, 1956, 87); Ковалі в кузнях зугарні (Перв., Райдуга.., 1960, 95).
2. з інфін., рідше до чого. Який може, вміє або здатний виконувати, робити що-небудь. - Чи зугарна ж ти робити яку роботу: золотом шити, шовком ткати, перлами вишивати? (Н.-Лев., IV, 1956, 30); - Своїм власним розумом ти не був зугарен зрозуміти навіть те, що в підручникові написано (Крим., Вибр., 1965, 327); [Мелашка:] А про Хроську я вам скажу, що вона і роботяща, і зугарна до всього, і дотепна, і чепурна... (Кроп., IV, 1959, 19); Одна тільки думка зугарна подолати таку відстань (Міщ., Сіверяни, 1961, 75); - Ну, та й хто ж то, бач, зугарен, окрім мене, стати бригадиром над волами, га? - урочисто обводив він потім очима натовп своїх нових підручних - переважно дівчат (Крот , Сини.., 1948, 352).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зугарний | зугарна | зугарне | зугарні |
Родовий | зугарного | зугарної | зугарного | зугарних |
Давальний | зугарному | зугарній | зугарному | зугарним |
Знахідний | зугарний, зугарного | зугарну | зугарне | зугарні, зугарних |
Орудний | зугарним | зугарною | зугарним | зугарними |
Місцевий | на/у зугарному, зугарнім | на/у зугарній | на/у зугарному, зугарнім | на/у зугарних |