зумовлювати
ЗУМОВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗУМОВИТИ, влю, виш; мн. зумовлять; док., перех. 1. Бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти. Серед багатьох причин, які зумовлюють низьку схожість насіння, основною є надмірний вміст у ньому вологи (Хлібороб Укр., 10, 1965, 8); Саме гуманізм, життєстверджуюча оптимістична настроєність, віра в могутню силу людського розуму - належать до тих світоглядних основ, які зближають провідного українського поета [М. Рильського] з Пушкіним і зумовлюють внутрішню співзвучність багатьох їхніх віршів (Рад. літ-во, 5, 1963, 36); Розвиток капіталізму в Росії зумовив виникнення нового класу пролетаріату (Тези про 300-річчя возз'єдн.., 1954, 13).
2. Будучи умовою існування або формування чого-небудь, визначати його якість, характер, специфіку. .. виробничий порядок зумовлює соціальні, політичні і суто духовні процеси життя (Ленін, 1, 1948, 116); Моря, океани... Вони не тільки надихають поетів. Разом із Сонцем вони зумовлюють клімат нашої планети (Наука.., 10, 1965, 10); Долю книги зумовлюють в однаковій мірі і якості книги, і якості читача - його вдача, інтереси й смаки (Смолич, Розм. з чит., 1953, 72); В дореволюційні часи.. українська культура будувалась в умовах національного гноблення українського народу, і це поклало на неї певний відбиток та значною мірою зумовило її політичний зміст (Рад. літ-во, 5, 1958, 13).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зумовлюю | зумовлюємо |
2 особа | зумовлюєш | зумовлюєте |
3 особа | зумовлює | зумовлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зумовлюватиму | зумовлюватимемо |
2 особа | зумовлюватимеш | зумовлюватимете |
3 особа | зумовлюватиме | зумовлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зумовлював | зумовлювали |
Жіночий рід | зумовлювала | |
Середній рід | зумовлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зумовлюймо | |
2 особа | зумовлюй | зумовлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зумовлюючи | |
Минулий час | зумовлювавши |