зуміти
ЗУМІТИ, ію, ієш, док., перев. з інфін. Виявити здатність, уміння, виявитися спроможним зробити що-небудь; змогти. - От за наших часів - ми грали так, що тепер навряд чи зуміють так грати (Н.-Лев., III, 1956, 40); - Мирослава присягла, що буде твоєю, і Мирослава зуміє додержати присяги (Фр., VI, 1951, 33); Чого не вмів - навчись, зумій, до діла взявсь, то вже не стій (Дор., Три богатирі, 1959, 42); Її охопила тривога, але вона зуміла приховати її в собі (Галан, Гори.., 1956, 86); Вулиця в Ізюмі. Дуже змінилась вона за ці роки.. Більшість садиб уже так-сяк забудовані. Хто як зумів (Головко, І, 1957, 460).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зумію | зуміємо |
2 особа | зумієш | зумієте |
3 особа | зуміє | зуміють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зумів | зуміли |
Жіночий рід | зуміла | |
Середній рід | зуміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зуміймо | |
2 особа | зумій | зумійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зумівши |