зіпрілий
ЗІПРІЛИЙ, а, е. 1. розм. Дієпр. акт. мин. ч. до зіпріти; // у знач. прикм. Я даремно ламав собі голову і по дванадцятій, весь розбитий, утомлений, мокрий і зіпрілий, вернув додому (Фр., IV, 1950, 291); Зіпрілий, скуйовджений Вадим, зчищаючи з рукавів крейду, підійшов до Лариси (Руд., Остання шабля, 1959, 64).
2. у знач. прикм. Гнилий, прілий. В теплому повітрі полинули солодкі пахощі розпареної ріллі, торішнього зіпрілого листя (Речм., Весн. грози, 1961, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зіпрілий | зіпріла | зіпріле | зіпрілі |
Родовий | зіпрілого | зіпрілої | зіпрілого | зіпрілих |
Давальний | зіпрілому | зіпрілій | зіпрілому | зіпрілим |
Знахідний | зіпрілий, зіпрілого | зіпрілу | зіпріле | зіпрілі, зіпрілих |
Орудний | зіпрілим | зіпрілою | зіпрілим | зіпрілими |
Місцевий | на/у зіпрілому, зіпрілім | на/у зіпрілій | на/у зіпрілому, зіпрілім | на/у зіпрілих |