казаний
КАЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до казати; // у знач. ім. казане, ного, с. Те, про що йде мова. Казаному кінця нема (Номис, 1864, № 4525); // казано, безос. присудк сл. Прийшов Хвесько до батька та й просить, як йому казано (Стор., І, 1957, 36); Гаїнка чула все, що про неї казано (Гр., II, 1963, 433).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | казаний | казана | казане | казані |
Родовий | казаного | казаної | казаного | казаних |
Давальний | казаному | казаній | казаному | казаним |
Знахідний | казаний, казаного | казану | казане | казані, казаних |
Орудний | казаним | казаною | казаним | казаними |
Місцевий | на/у казаному, казанім | на/у казаній | на/у казаному, казанім | на/у казаних |