каламуття
КАЛАМУТТЯ, я, с., рідко. Те саме, що каламуть. Він зімкнув щільно повіки, та миттю гаряча ріка підхопила його.. й понесла в розклекотане каламуття, мов зайця у повінь (Козл., Ю. Крук, 1957, 391); Надворі ж оха завірюха. Мов звір голодний, завива І наддає пергу гризоті Та каламуття голові... (Стар., Поет. тв., 1958, 67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каламуття | |
Родовий | каламуття | |
Давальний | каламуттю | |
Знахідний | каламуття | |
Орудний | каламуттям | |
Місцевий | на/у каламутті | |
Кличний | каламуття |