калічитися
КАЛІЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. 1. Зазнавати каліцтва, ставати калікою, ранити себе. Тріпався [Петрик], як птах у клітці, і ще дужче калічився (Черемш., Тв., 1960, 37); Вони [втікачі] бігли далі, спотикаючись й падаючи, калічачись об каміння (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 72); // Зазнавати шкоди; псуватися, нівечитися. У цій [п'єсі] виведена сім'я хлібороба, що вийшла у люди, і показано, як то чоловік калічиться, коли його одірвуть від грунту (Мирний, V, 1955, 419); Нівечилася юність, калічилася душа, осідала на ній іржа незрозумілої образи на життя (Ле, Міжгір'я, 1953, 27).
2. Пас. до калічити. 95 процентів жінок родили [у дореволюційній Росії] без усякої медичної допомоги, калічилися всякими бабками-знахарками (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 4).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | калічуся | калічимося |
2 особа | калічишся | калічитеся |
3 особа | калічиться | калічаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | калічитимуся | калічитимемося |
2 особа | калічитимешся | калічитиметеся |
3 особа | калічитиметься | калічитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | калічився | калічилися |
Жіночий рід | калічилася | |
Середній рід | калічилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | калічмося | |
2 особа | калічся | калічтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | калічачись | |
Минулий час | калічившись |