карачун
КАРАЧУН, -а, ч., зах. 1. Смерть, погибель, кінець. // Злий дух. 2. Спеціальний обрядовий хліб; в одних місцях його виготовляли ввечері, в інших – у ніч перед Різдвом, супроводжуючи цікавими обрядовими діями; наприклад, гуцули робили це в такий спосіб: жінка, щоб спекти карачуна, одягалася в гуню і натягала рукавицю, бо гола рука – це бідність, а карачун – символ достатку; хоча обрядовий хліб і супроводжував усі святки, символізуючи зимове сонцестояння, але вживали його тільки після Василя.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | карачун | карачуни |
Родовий | карачуна | карачунів |
Давальний | карачунові, карачуну | карачунам |
Знахідний | карачун | карачуни |
Орудний | карачуном | карачунами |
Місцевий | на/у карачуні | на/у карачунах |
Кличний | карачуне | карачуни |