каштан
КАШТАН, а, ч. 1. Дерево з видовжено-ланцетними листками й спрямованими догори суцвіттями. Літостанський.. оглядав хрещатицьку долину через верхи старих лип та каштанів (Н.-Лев., IV, 1956, 326); Обголені з листя каштани і ясени підносили свої сірі гілляки до сірого неба (Фр., VI, 1951, 443); Біля входу перед ним [господарем] каштани Білі свічі вгору підняли (Перв., II, 1958, 57).
2. Брунатного кольору горіхоподібний плід цього дерева. Ми збирали з сином на землі каштани (Рильський, І, 1946, 244); До моїх ніг покотився блискучий, полірований каштан (Коп., Як вони.., 1948, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каштан | каштани |
Родовий | каштана | каштанів |
Давальний | каштанові, каштану | каштанам |
Знахідний | каштан | каштани |
Орудний | каштаном | каштанами |
Місцевий | на/у каштані | на/у каштанах |
Кличний | каштане | каштани |