каштанчик
КАШТАНЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до каштан. Спасибі тобі, каштанчику, що ти так широко розкинув свій зелений зонт (Речм., Твій побратим, 1962, 59); * У порівн. Наперед висовується неповороткий Євдоким Юренко. В його круглих, випнутих, мов два каштанчики, очах і повага, і прохання до старости (Стельмах, І, 1962, 366).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каштанчик | каштанчики |
Родовий | каштанчика | каштанчиків |
Давальний | каштанчикові, каштанчику | каштанчикам |
Знахідний | каштанчик | каштанчики |
Орудний | каштанчиком | каштанчиками |
Місцевий | на/у каштанчику | на/у каштанчиках |
Кличний | каштанчику | каштанчики |