кивання
КИВАННЯ, я, с. Дія за знач. кивати 1-3. В будівництві повіяло трохи іншим духом, від совітників [радників] зажадали справжньої роботи, а не самого кивання головою (Фр., VII, 1951, 308); Все гадав я: що то значить Те кивання таємниче? (Л. Укр., IV, 1954, 175); Прекрасно було навколо, але Йонька не бачив нічого, бо спав. Люлька погасла, ..шапка від безперестанного кивання головою зсунулася на землю (Тют., Вир, 1964, 435).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кивання | кивання |
Родовий | кивання | кивань |
Давальний | киванню | киванням |
Знахідний | кивання | кивання |
Орудний | киванням | киваннями |
Місцевий | на/у киванні | на/у киваннях |
Кличний | кивання | кивання |