кларнет
КЛАРНЕТ, а, ч. Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді ґудзиків і з невеликим розтрубом на кінці. Голосно покотилися тонкі та різучі вигуки флейт та кларнетів (Мирний, III, 1954, 263); Кримов хутко й фасонно пробіг пальцями по гудзиках кларнета (Мик., II, 1957, 538).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кларнет | кларнети |
Родовий | кларнета | кларнетів |
Давальний | кларнетові, кларнету | кларнетам |
Знахідний | кларнет | кларнети |
Орудний | кларнетом | кларнетами |
Місцевий | на/у кларнеті | на/у кларнетах |
Кличний | кларнете | кларнети |