клацання
КЛАЦАННЯ, я, с. Дія за знач. клацати й звуки, утворювані цією дією. Той гуркіт [коліс] і клацання [копит] гудуть у вашій голові, одзиваються в спині (Мирний, IV, 1955, 310); Клацання підків по брукові.. з кожним часом збільшувалось (Панч, І, 1956, 78); Безбородько почув тільки клацання ключа у дверях (Вільде, Сестри.., 1958, 216).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клацання | клацання |
Родовий | клацання | клацань |
Давальний | клацанню | клацанням |
Знахідний | клацання | клацання |
Орудний | клацанням | клацаннями |
Місцевий | на/у клацанні | на/у клацаннях |
Кличний | клацання | клацання |