клопіткий
КЛОПІТКИЙ, а, е. 1. Те саме, що клопітливий. Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, ..де в густих травах стрибали коники, метушилась клопітка посмітюха (Кол., Терен.., 1959, 9); Жителі напівспаленого села.. з'явилися до штабу зі своїми клопіткими справами (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 137); З клопітким, хоч і незначним завданням мене направили у віддалений район області... (Мушк., Серце.., 1962, 230); Штаб жив своїм клопітким бойовим життям (Баш, На.. дорозі, 1967, 238); Настигла осінь клопітка.
2. Який вимагає багато уваги, зусиль, терпіння; марудний (у 1 знач.). Видно, всі поспішали, забігаючи на якусь коротку мить, та й знову бігли до своєї клопіткої роботи (Кучер, Голод, 1961, 99); Клопітке господарство.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | клопіткий | клопітка | клопітке | клопіткі |
Родовий | клопіткого | клопіткої | клопіткого | клопітких |
Давальний | клопіткому | клопіткій | клопіткому | клопітким |
Знахідний | клопіткий, клопіткого | клопітку | клопітке | клопіткі, клопітких |
Орудний | клопітким | клопіткою | клопітким | клопіткими |
Місцевий | на/у клопіткому, клопіткім | на/у клопіткій | на/у клопіткому, клопіткім | на/у клопітких |