клоун
КЛОУН, а, ч. 1 Цирковий артист-комік. На арену вискочили два рудих клоуни (Донч., Дочка, 1950, 177); // Блазень (у 1 знач.). Із іншими добутками візантійської цивілізації князі руські спроваджували з Візантії на Русь також забавників та потішників-музикантів, клоунів (Фр., XVI, 1955, 210).
2. перен. Про людину, що вдає з себе блазня (у 3 знач.) або своєю поведінкою схожа на блазня. Ти клоун, ти вічний кривляка (Тич., II, 1947, 155); Удаваний жах, що відобразив «отець» на своєму обличчі, потім театральний жест руки, якою заслонив очі, додали Нелі відваги.- Комедіант,- подумала, - клоун. Я його не боюсь (Вільде, Сестри.., 1958, 431).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клоун | клоуни |
Родовий | клоуна | клоунів |
Давальний | клоунові, клоуну | клоунам |
Знахідний | клоуна | клоунів |
Орудний | клоуном | клоунами |
Місцевий | на/у клоуні, клоунові | на/у клоунах |
Кличний | клоуне | клоуни |