клюнути
КЛЮНУТИ, не, док., перех. і неперех. Однокр. до клювати 1, 2, 4. Орля намагалося стрепенутись і клюнути хлопця своїм дзьобом (Трубл., Мандр., 1938, 92); Та ось клюнула рибка! Витяг її Данилко (Коцюб., І, 1955, 470).
@ Клюнути носом - упасти, вдарившись носом. Як пихоне його руками своїми, так Чіпка й клюнув носом у зелену траву (Мирний, І, 1949, 167); Ніде курці клюнути - дуже тісно де-небудь. Весь стіл завалений, ніде курці клюнути, ще не переглянутими.. книжками (Л. Укр., V, 1956, 313).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | клюну | клюнемо |
2 особа | клюнеш | клюнете |
3 особа | клюне | клюнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | клюнув | клюнули |
Жіночий рід | клюнула | |
Середній рід | клюнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | клюньмо | |
2 особа | клюнь | клюньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | клюнувши |