ключик
КЛЮЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ключ11 - 3. - А це на тобі золотого ключика од палати (Н.-Лев., III, 1956, 301); Крайнєв з невеликим ключиком у руках працював біля літака (Собко, Зор. крила, 1950, 128); Гостру розмову запили чаркою, запили і другою, і знову ж треба обережно підбирати ключика до чужої душі, щоб тихцем відчинити її (Стельмах, І, 1962, 299).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ключик | ключики |
Родовий | ключика | ключиків |
Давальний | ключикові, ключику | ключикам |
Знахідний | ключик | ключики |
Орудний | ключиком | ключиками |
Місцевий | на/у ключику | на/у ключиках |
Кличний | ключику | ключики |