когнітивний
КОГНІТИВНИЙ, -а, -е. Пізнавальний, пізнаваний, який відповідає пізнанню (когнації). <> Когнітивна етносоціологія – напрям у суспільствознавстві, що досліджує роль інтелекту в розвитку етносів. Когнітивна етологія – міждисциплінарна галузь, яка включає праці етологів, психологів та зоологів, присвячені дослідженню психічного життя тварин. Когнітивна психологія – загальний підхід в психології, в якому основна увага приділяється внутрішнім мислительним процесам. Когнітивний апарат людини – центральна нервова система і органи почуттів, за допомогою яких людина пізнає навколишній світ і самого себе. Когнітивний дисонанс – емоційний стан, який виникає, коли у людини одночасно є деякі установки або знання, що не узгоджуються між собою, або якщо виникає конфлікт між переконаннями та зовнішньою поведінкою. Когнітивний консонанс – погодженість у свідомості людини різної інформації про один і той самий об'єкт, явище, процес або подію. Когнітивний маркер – гіпотетичне уявлення про психічні процеси індивіда. Когнітивний потенціал – ступінь поінформованості, рівень пізнання. Когнітивний процес – процес пізнання людиною навколишньої дійсності. Когнітивні розлади – термін, який охоплює розлади, основними симптомами яких є порушення пізнавальних функцій.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | когнітивний | когнітивна | когнітивне | когнітивні |
Родовий | когнітивного | когнітивної | когнітивного | когнітивних |
Давальний | когнітивному | когнітивній | когнітивному | когнітивним |
Знахідний | когнітивний, когнітивного | когнітивну | когнітивне | когнітивні, когнітивних |
Орудний | когнітивним | когнітивною | когнітивним | когнітивними |
Місцевий | на/у когнітивному, когнітивнім | на/у когнітивній | на/у когнітивному, когнітивнім | на/у когнітивних |