кодло
КОДЛО, а, с. 1. зневажл. Рідня, нащадки. Досталося й Одарці, її батькові й матері, погоничам, наймичкам, зусім їх родом і кодлом (Н.-Лев., II, 1956, 59); Бідняцькі нащадки чи то боялися приступитись до дівчини, чи гребували панським кодлом (Збан., Сеспель, 1961, 417); // перен. Про злочинне оточення.- Не турбуйся, вони [німці] ще не раз проклинатимуть фюрера і його кодло (Рибак, Час.., 1960, 76).
Відьомське (дідькове і т. ін. ) кодло - грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо).
2. фам. Рід, плем'я. [Бублейниця:] Що ж робити, коли ваш рід такий удався, бо то з вашого кодла (Н.-Лев., II, 1956, 508); [П р і с ь к а:] Я таки зроду не з полохливого кодла (Кроп., І, 1958, 512).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кодло | кодла |
Родовий | кодла | кодл |
Давальний | кодлу | кодлам |
Знахідний | кодло | кодла |
Орудний | кодлом | кодлами |
Місцевий | на/у кодлі | на/у кодлах |
Кличний | кодло | кодла |