колупнути
КОЛУПНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. 1. Однокр. до колупати 1, 2. - Ану, колупнути кору цього грубого кореня [винограду]... (Коцюб., І, 1955, 208); Недалеко десь за током Землю колупнув снаряд (Воскр., Взагалі.., 1948, 132); Василина.. всипала в миску сирого борщу, колупнула грудку недовареної каші і сіла коло столу обідати (Н.-Лев., II, 1956, 35); Дятел.. колупнув кору, зирк - жучок (Коп., Як вони.., 1961, 117); Потім засунув [Когут] палець до рота,- колупнув щось між зубами (Цюпа, Назустріч.., 1958, 19).
@ Колупнуло за серце (душу і т. ін. ) кого - занило, заболіло серце у кого-небудь. Колупнуло Антося за серце, аж заплакав (Свидн., Люборацькі, 1955, 111).
2. перен., розм. Глибше пізнати кого-, що-небудь. Інший - глянути з боку, - такий уже «страдатель» за нашого брата мужика. А колупни, так панським духом і вдарить у ніс (Головко, II, 1957, 201); - Еге, ти його глибше колупни... Він усім на світі невдоволений (Гончар, Тронка, 1963, 176).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колупну | колупнемо |
2 особа | колупнеш | колупнете |
3 особа | колупне | колупнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | колупнув | колупнули |
Жіночий рід | колупнула | |
Середній рід | колупнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колупнімо | |
2 особа | колупни | колупніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | колупнувши |