конунг
КОНУНГ, -а, ч. У скандинавських народів за Середньовіччя – спочатку військовий вождь племені; з утворенням держав у Швеції, Данії і Норвегії – король.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конунг | конунги |
Родовий | конунга | конунгів |
Давальний | конунгові, конунгу | конунгам |
Знахідний | конунга | конунгів |
Орудний | конунгом | конунгами |
Місцевий | на/у конунгу, конунгові | на/у конунгах |
Кличний | конунгу | конунги |