кооперований
КООПЕРОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кооперувати; // у знач. прикм. В Радянському Союзі залишилося два дружніх класи - робітники й кооперовані селяни (Ком. Укр., 11, 1966, 50); Кооперовані замовлення; Кооперовані поставки.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кооперований | кооперована | коопероване | кооперовані |
Родовий | кооперованого | кооперованої | кооперованого | кооперованих |
Давальний | кооперованому | кооперованій | кооперованому | кооперованим |
Знахідний | кооперований, кооперованого | кооперовану | коопероване | кооперовані, кооперованих |
Орудний | кооперованим | кооперованою | кооперованим | кооперованими |
Місцевий | на/у кооперованому, кооперованім | на/у кооперованій | на/у кооперованому, кооперованім | на/у кооперованих |