копитний
КОПИТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до копито. Внаслідок різних умов експлуатації коня копитний ріг звичайно стирається нерівномірно (Профіл. захвор.., 1955, 213); // Який має копита. Копитні тварини.
2. у знач. ім. копитні, них, мн. Назва ряду ссавців (кінь, олень і т. ін.), що мають копита. А чи відомо їй.., що листя того бузку не їсть жодне з копитних (Гончар, Таврія, 1952, 259).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | копитний | копитна | копитне | копитні |
Родовий | копитного | копитної | копитного | копитних |
Давальний | копитному | копитній | копитному | копитним |
Знахідний | копитний, копитного | копитну | копитне | копитні, копитних |
Орудний | копитним | копитною | копитним | копитними |
Місцевий | на/у копитному, копитнім | на/у копитній | на/у копитному, копитнім | на/у копитних |