копулювання
КОПУЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. копулювати. Щеплять [виноград] способом косого копулювання (Колг. енц., І, 1956, 175).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | копулювання | копулювання |
Родовий | копулювання | копулювань |
Давальний | копулюванню | копулюванням |
Знахідний | копулювання | копулювання |
Орудний | копулюванням | копулюваннями |
Місцевий | на/у копулюванні | на/у копулюваннях |
Кличний | копулювання | копулювання |