кормління
КОРМЛІННЯ, я, с. У Росії XIV - першої половини XVI ст.- система винагородження царських намісників, які виконували судово-адміністративні функції та одержували право стягати з населення податки, мита тощо на свою користь. Намісники управляли дорученими їм областями й чинили суд. За це вони за старим звичаєм діставали право на кормління, тобто на збір на свою користь певних доходів з населення (Іст. СРСР, І, 1957, 102).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кормління | кормління |
Родовий | кормління | кормлінь |
Давальний | кормлінню | кормлінням |
Знахідний | кормління | кормління |
Орудний | кормлінням | кормліннями |
Місцевий | на/у кормлінні | на/у кормліннях |
Кличний | кормління | кормління |