корчастий
КОРЧАСТИЙ, а, е. 1. Який має дуже розвинене, покручене коріння. Сутулуватий, з товстими.. ногами, він стояв біля столу, мов корчастий пеньок (Шиян, Партиз. край, 1946, 57).
2. Який має дуже розвинені гілки; густий (у 1 знач.). Із заростів корчастої ліщини Там і донині зрубом порохнявим Біліє [криниця] вдень (Вирган, Квіт. береги, 1950, 110).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | корчастий | корчаста | корчасте | корчасті |
Родовий | корчастого | корчастої | корчастого | корчастих |
Давальний | корчастому | корчастій | корчастому | корчастим |
Знахідний | корчастий, корчастого | корчасту | корчасте | корчасті, корчастих |
Орудний | корчастим | корчастою | корчастим | корчастими |
Місцевий | на/у корчастому, корчастім | на/у корчастій | на/у корчастому, корчастім | на/у корчастих |