коти
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коти | |
Родовий | котів | |
Давальний | котам | |
Знахідний | коти | |
Орудний | котами | |
Місцевий | на/у котах | |
Кличний | коти |
кіт
КІТ, кота, ч. Свійська тварина родини котячих, що знищує мишей і щурів; самець кішки. Манить, як кота мишею (Номис, 1864, № 3100); Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (Коцюб., І, 1955, 78); В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити (Ів., Укр.. казки, 1950, 3); * У порівн. Босими ногами він ішов так тихо, як кіт (Фр., VII, 1951, 32).
^ Морський кіт - скат родини хвостоколів. Морський кіт гострим хвостом порізав одну підсаку (Н.-Лев., II, 1956, 229).
@ В кота й мишу (мишку) гратися: а) тримаючись за руки, стати в коло й не давати одному гравцеві ("котові") піймати іншого ("мишу"); б) хитрувати, затаювати що-небудь; Жити (бути і т. ін. ), як кіт із собакою - те саме, що Жити (бути і т. ін. ), як кішка з собакою (див. кішка); Знає кіт, чиє сало з'їв - те саме, що Знає кішка, чиє сало з'їла (див. кішка); Кота в мішку купувати - придбавати що-небудь, не бачачи й не знаючи його якості. [Шрамек:] Ходив я до імпресаріїв, але ця наволоч тільки посміхається. «Ми не дурні кота в мішку купувати»,- відповіли мені (Галан, І, 1960, 531); Коти шкребуть на серці в кого - хтось хвилюється, перебуває в стані тривоги. Ніби все правда і правильно, а десь на серці коти шкребуть (Собко, Звич. життя, 1957,155); Котові (коту) на сльози нема (не вистачить і т. ін. ); Як (мов і т. ін. ) кіт наплакав - дуже мало. - В них там орної землі і котові на сльози нема, єдиний зарібок біля колії (Мур., Бук. повість, 1959, 22); Там і цукерок тих, як кіт наплакав (Кучер, Трудна любов, 1960, 511); Котові (коту) хвоста зав'язати див. зав'язувати; Минеться (минулася, закінчиться і т. ін. ) котові (коту) масниця див. масниця; [Чорний і т. ін. ] кіт пробіг поміж (між) ким - те саме, що [Чорна і т. ін. ] кішка пробігла поміж (між) ким (див. кішка). - Скажіть, Євгене Панасовичу, ..чому Настя мене цурається?.. Який це кіт пробіг поміж нами? (Речм., Весн. грози, 1961, 263).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кіт | коти |
Родовий | кота | котів |
Давальний | котові, коту | котам |
Знахідний | кота | котів |
Орудний | котом | котами |
Місцевий | на/у коті, котові | на/у котах |
Кличний | коте | коти |
котити
КОТИТИ, кочу, котиш, недок. 1. перех. Пересувати круглий предмет у певному напрямі, обертаючи його. Галя помагала йому, то котила м'яча, то підставляла свою паличку (Мирний, IV, 1955, 73); Спішить до діла люд; Тут валка камінь котить. Там молоти кують (Фр., XIII, 1954, 274); Вони тягали міхи, клумаки, горнці, корчаги, котили барила (Скл., Святослав, 1959, 124); // Везти, переміщати на колесах. Німець чогось мугикнув, а на другий день на диво всій Одраді звелів до току машину котити, недогар'я молотити (Мирний, IV, 1955, 255); Біженці котили на двоколках убогий свій скарб (Довж., Зач. Десна, 1957, 332).
@ Хоч коти гармати: а) міцний, з надійною опорою. Лід кріпкий, хоч гармати коти (Номис, 1864, № 13436); б) дуже міцно спить. А вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне (Шевч., І, 1951, 240).
2. перех. Рухати силою течії, вітру тощо. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю. Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Шевч., І, 1951, 153); Котить.. безодня безмірні вали, І від жаху всі снасті в човні загули (Л. Укр., IV, 1954, 262); Внизу котив Дніпро свої хвилі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 122); * Образно. Чути, котить прохолоду В плавнях вітер легкокрилий (Шпак, Вибр., 1952, 108).
3. неперех., розм. Те саме, що їхати 1. Панни засумували та все поглядали на вікна, чи не котять гості з гори у двір (Н.-Лев., І, 1956, 142); Звільна котили [панські вози] по селу, викликаючи своєю появою з усіх хат купки цікавих (Фр., II, 1950, 363); Кілька разів шофер зупинявся в селах.., скидав ящики з посудом і залізом і, весело наспівуючи, котив далі (Кучер, Трудна любов, 1960, 204).
4. неперех., розм. Те саме, що котитися 2. Темні, аж сині [хмари], клекочуть, здіймаються здоровенними клубками і котять одно проти другого (Мирний, І, 1954, 306); Коли вийшли з хати на подвір'я, по небу котив повновидий місяць (Панч, В дорозі, 1959, 137).
5. неперех., розм. Те саме, що текти 1. Між горами котить річка глибока (Вовчок, І, 1955, 230); Котить, грюкає велетенська хвиля (Ю. Янов., І, 1958, 55).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кочу | котимо |
2 особа | котиш | котите |
3 особа | котить | котять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | котитиму | котитимемо |
2 особа | котитимеш | котитимете |
3 особа | котитиме | котитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | котив | котили |
Жіночий рід | котила | |
Середній рід | котило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | котімо | |
2 особа | коти | котіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | котячи | |
Минулий час | котивши |