кранець
КРАНЕЦЬ, нця, ч., мор. 1. Колода або набитий клоччям і обплетений мотузком мішок, який вивішують за борт судна для пом'якшення ударів об інші судна, причали тощо. Боцман з матросами готувалися закидати на берег швартові кінці та спускати.. «м'які кранці» (Трубл., III, 1956, 106); Червонофлотці з боцманської команди.. в'яжуть мати, кранці і швабри (Ткач, Крута хвиля, 1956, 119).
2. тільки мн. Місце для зберігання снарядів на палубі військового корабля.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кранець | кранці |
Родовий | кранця | кранців |
Давальний | кранцеві, кранцю | кранцям |
Знахідний | кранець | кранці |
Орудний | кранцем | кранцями |
Місцевий | на/у кранці | на/у кранцях |
Кличний | кранцю | кранці |