красномовець
КРАСНОМОВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор. [Річард:] Лукавий Рим зовсім не винен з того, що майстер Годвінсон не красномовець (Л. Укр., III, 1952, 9); // ірон. Любитель виголошувати пишномовні, але беззмістовні промови. Вони спочивали від учорашніх брудних, лайливих промов, благодушно слухаючи красномовця (Ле, В снопі.., 1960, 307).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | красномовець | красномовці |
Родовий | красномовця | красномовців |
Давальний | красномовцеві, красномовцю | красномовцям |
Знахідний | красномовця | красномовців |
Орудний | красномовцем | красномовцями |
Місцевий | на/у красномовці, красномовцеві | на/у красномовцях |
Кличний | красномовцю | красномовці |