кретин
КРЕТИН, а, ч. 1. Хворий на кретинізм (у 1 знач.); ідіот (у 1 знач.). На відміну від кретинів, у карликів.. пропорції тіла розвиваються нормально (Шк. гігієна, 1954, 100).
2. лайл. Дурень, тупа, нікчемна людина; ідіот (у 2 знач.). В яку безодню моральної гидоти дав йому заглянути той кретин, та попсована мумія! (Фр., VI, 1951, 263); Витяг [Микита Петрович].. бандитську цидульку, пожмакав її, кинув на землю: - Знайшли кого лякати, кретини (Мур., Бук. повість, 1959, 203).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кретин | кретини |
Родовий | кретина | кретинів |
Давальний | кретинові, кретину | кретинам |
Знахідний | кретина | кретинів |
Орудний | кретином | кретинами |
Місцевий | на/у кретині, кретинові | на/у кретинах |
Кличний | кретине | кретини |