кривдитися
КРИВДИТИСЯ, джуся, дишся і рідко КРИВДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., на кого, рідко чим і без додатка, розм. 1. Те саме, що ображатися. Ви, діду, не кривдуйтесь тим, що ми вас не вибрали (Сл. Гр.).
2. Жалітися (у 1 знач.), скаржитися. Командант [комендант] обняв панотця поза шию і кривдувався: - Видиш, Ясю, як нас наші газдині малюють? (Черемш., Вибр., 1960, 238); - Що сталось? - Знов сусіди? - Не на сусідів сьогодні кривдимось... (Гончар, Тронка, 1963, 89).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривджуся | кривдимося |
2 особа | кривдишся | кривдитеся |
3 особа | кривдиться | кривдяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривдитимуся | кривдитимемося |
2 особа | кривдитимешся | кривдитиметеся |
3 особа | кривдитиметься | кривдитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кривдився | кривдилися |
Жіночий рід | кривдилася | |
Середній рід | кривдилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривдьмося | |
2 особа | кривдься | кривдьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кривдячись | |
Минулий час | кривдившись |