кричущий
КРИЧУЩИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до кричати 1. Я бачу криваві, кричущі роти Катованих і гвалтованих (Рильський, Поеми, 1957, 292).
2. прикм., перен. Який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий. Хіба заснеш, коли на десять кварталів такий гармидер і гвалт? ..Яке кричуще порушення правил додержання громадського супокою і тиші! (Смолич, Мир.., 1958, 59); Борис під час дуже відповідального досліду припустився кричущої необережності (Мур., Свіже повітря.., 1962, 188); Кричуща несправедливість.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кричущий | кричуща | кричуще | кричущі |
Родовий | кричущого | кричущої | кричущого | кричущих |
Давальний | кричущому | кричущій | кричущому | кричущим |
Знахідний | кричущий, кричущого | кричущу | кричуще | кричущі, кричущих |
Орудний | кричущим | кричущою | кричущим | кричущими |
Місцевий | на/у кричущому, кричущім | на/у кричущій | на/у кричущому, кричущім | на/у кричущих |