кротячий
КРОТЯЧИЙ, а, е. Прикм. до кріт. Прозорий перший туман злегка засивівся по вибалках, рясно всипаних горбиками підземних кротячих поселень (Гончар, III, 1959, 306); Висока щось кричала.., аж її роток манячив здалеки, неначе кротяча нора (Н.-Лев., І, 1956, 474); * Образно. Кротячі підсліпуваті халупи, завалені гноєм дворища воно [сонце] безжалісно виставляло на показ чи посміховисько (Стельмах, II, 1962, 113); // Пошитий із хутра крота. Кротяче манто.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кротячий | кротяча | кротяче | кротячі |
Родовий | кротячого | кротячої | кротячого | кротячих |
Давальний | кротячому | кротячій | кротячому | кротячим |
Знахідний | кротячий, кротячого | кротячу | кротяче | кротячі, кротячих |
Орудний | кротячим | кротячою | кротячим | кротячими |
Місцевий | на/у кротячому, кротячім | на/у кротячій | на/у кротячому, кротячім | на/у кротячих |