круглуватий
КРУГЛУВАТИЙ, а, е. Трохи заокруглений; круглястий. Дно скрізь видно; воно закидане круглуватим камінням (Н.-Лев., II, 1956, 416); Дмитро Холод помітив на круглуватому Логвиновому обличчі легке хвилювання (Епік, Тв., 1958, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | круглуватий | круглувата | круглувате | круглуваті |
Родовий | круглуватого | круглуватої | круглуватого | круглуватих |
Давальний | круглуватому | круглуватій | круглуватому | круглуватим |
Знахідний | круглуватий, круглуватого | круглувату | круглувате | круглуваті, круглуватих |
Орудний | круглуватим | круглуватою | круглуватим | круглуватими |
Місцевий | на/у круглуватому, круглуватім | на/у круглуватій | на/у круглуватому, круглуватім | на/у круглуватих |