кріп
КРІП, кропу, ч. Однорічна городня рослина родини зонтичних, що її використовують як ароматичну приправу для страв, а також для соління огірків і помідорів. У казармах подали бурлакам на вечерю куліш з одним кропом без сала (Н.-Лев., II, 1956, 101); Зелений кріп вихапувався з-поміж повзучих огірків (Фр., IV, 1950, 201); У нас там, на городах, пахне кропом У сизі ранки (Рильський, III, 1961, 294).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кріп | кропи |
Родовий | кропу | кропів |
Давальний | кропові, кропу | кропам |
Знахідний | кріп | кропи |
Орудний | кропом | кропами |
Місцевий | на/у кропі | на/у кропах |
Кличний | кропе | кропи |