кульмінувати
КУЛЬМІНУВАТИ, ує, недок. і док. 1. астр. Проходити через небесний меридіан (про світило). Спостерігаючи яку-небудь зорю щовечора, ми упевнимося.., що в даній місцевості кожна зоря кульмінує завжди на тій самій кутовій висоті над горизонтом (Астр., 1956, 23).
2. перен. Досягати найвищого напруження, піднесення у розвитку чого-небудь.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кульміную | кульмінуємо |
2 особа | кульмінуєш | кульмінуєте |
3 особа | кульмінує | кульмінують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кульмінуватиму | кульмінуватимемо |
2 особа | кульмінуватимеш | кульмінуватимете |
3 особа | кульмінуватиме | кульмінуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кульмінував | кульмінували |
Жіночий рід | кульмінувала | |
Середній рід | кульмінувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кульмінуймо | |
2 особа | кульмінуй | кульмінуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кульмінуючи | |
Минулий час | кульмінувавши |