купчик
КУПЧИК, а, ч., зневажл. Зменш. до купець 1. Були там купчики проворні. Що їздили по ярмаркам [ярмарках] І на аршинець на підборний Поганий продавали крам (Котл., І, 1952, 137); Панок каже: «Я звусь Лукич. Я не купчик, підрядчика (Фр., X, 1954, 129); В партері старого, дореволюційного провінціального театру сиділи чопорні чиновники, хвацькі купчики та напиндючені «аристократи» (Смолич, Театр.., 1940, 192).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | купчик | купчики |
Родовий | купчика | купчиків |
Давальний | купчикові, купчику | купчикам |
Знахідний | купчика | купчиків |
Орудний | купчиком | купчиками |
Місцевий | на/у купчику, купчикові | на/у купчиках |
Кличний | купчику | купчики |