купчина
КУПЧИНА, и, ч. 1. Збільш. до купець 1. Выпьем, брат! - підскочивши до пристава, загукав височенного росту бородатий купчина (Мирний, III, 1954, 264).
2. заст. Те саме, що купець 1. - А чому поруч із паном війтом сидить католик пан Себастьян Браччі?! А далі Готліб Шульц лютеранської віри з Арабаджі-заде, татарським купчиною? (Тулуб, Людолови, II, 1957, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | купчина | купчини |
Родовий | купчини | купчин |
Давальний | купчині | купчинам |
Знахідний | купчину | купчин |
Орудний | купчиною | купчинами |
Місцевий | на/у купчині | на/у купчинах |
Кличний | купчино | купчини |