кура
КУРА, и, ж., діал. 1. Курява. Іде чумак заморений, Курою покритий (Щог., Поезії, 1958, 434); Скочила я на віз; Михайло погнав коня так, що тільки кура по дорозі курить (Гр., Без хліба, 1958, 142); * У порівн. В битві розвіється гидь білопанська. Наче кура степова (Мас., Сорок.., 1957, 445).
2. Завірюха (у 1 знач.). Вітер.. підіймає Олю вгору І несе на білу гору, Де живе його сестра, Снігокрутниця кури (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кура | кури |
Родовий | кури | кур |
Давальний | курі | курам |
Знахідний | куру | кури |
Орудний | курою | курами |
Місцевий | на/у курі | на/у курах |
Кличний | куро | кури |